Відпусти мене Tab4ik

Я знову зробив дві кави.
Забув.
Пройшов уже рік, а я досі... чекаю, що ти повернеш ключ у замку.
♪
Відпусти мене в небо, де немає зими!
Я залишусь промінням між чужими людьми!
Обіймай мене вітром, відчувай уві сні,
Ти повинен жити... обіцяй це мені!
♪
Твій светр на кріслі пахне тобою досі,
Я застряг у тій чорній, проклятій осені.
Речі на своїх місцях, недочитана книга,
Але в цій квартирі тепер тільки холод і крига.
Я чую твій сміх, коли засинаю в тиші,
З кожним днем без тебе я стаю тільки злішим.
Я кричу в порожнечу: "Чому саме ти?!"
Ми ж хотіли разом до самої старості йти...
Я стираю твій номер, і знову вписую в пам'ять,
Ці стіни мене не гріють, вони мене ранять.
Ти пішла за межу, де не ловить зв'язок,
А я залишився тут, мотати свій строк.
♪
Відпусти мене в небо, де немає зими!
Я залишусь промінням між чужими людьми!
Обіймай мене вітром, відчувай уві сні,
Ти повинен жити... обіцяй це мені!
♪
Обіцяти так легко, так як дихати пилом?!
Я ж був твоїм захистом, був твоїм тилом!
А тепер я розбитий, ніби скло на асфальті,
Граю чорну комедію в цім дешевому жарті!
Світ продовжує жити, наче все так і треба,
А я вию від болю і дивлюсь на небо!
Я ходжу по тих вулицях, де ми були удвох,
Якщо це таке життя — то де тоді Бог?!
Я дивлюсь на твої фото, і зриває дах,
Я шукаю твої риси у випадкових очах.
Але ти... тепер тільки зірка вгорі.
Мій найсвітліший янгол у цій темній порі.
♪
— Я не можу без тебе. Тут так темно...
— Я стану твоїм світанком...
— Забери мене до себе!
— Твій час ще не настав...
— Я б віддав усе, щоб почути твій голос.
— Я завжди поруч...
♪
Відпусти мене в небо, де немає зими!
Я залишусь промінням між чужими людьми!
Обіймай мене вітром, відчувай уві сні,
Ти повинен жити... обіцяй це мені!